"Господь дивиться з неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає". (Біблія, Пс.13:2)
Я просто не знаю: що, Боже, сказати...
Та чую Твій голос: не можна мовчати!
О, Боже, дай Слово від Тебе в уста.
Ти бачиш, як мучиться наша земля.
"Невже Я бажаю, щоб хтось з вас загинув?
Та хто у потребах до Мене полинув?
Де люди шукають рятунку? В Мені? -
В вакцинах, у людях...і тонуть в грісі.
А Я Свого Сина на землю послав,
І Він на хресті кров невинну пролляв
За людські гріхи. Хто покаятись йде?
Не знають, це суд Мій на Землю гряде!?
А Я закликаю й чекаю, чекаю.
Не хочу, щоб хтось йшов у ад, а до раю!
Усі відвернулись, байдужі. Чому?
Вам любо й приємно лишатись в гріху?"
В Ісусі Христі є ваш мир і прощення.
Зазнайство відкиньте, одіньте смирення.
О земле, покайся! За гріх гряде суд.
Спаситель бажає звільнить тебе з пут.
"3.Усе повідступало, разом стали бридкими вони, нема доброчинцям, нема ні одного!..
4.Чи ж не розуміють всі ті, хто чинить безправ'я, хто мій люд поїдає? Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його…
5.Тоді настрашилися страхом вони, бо Бог в праведнім роді.
6.Раду вбогого ганьбите ви, та Господь охорона йому." (Пс.13:3-6)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Предвестье зари. - Анна Зотова Однажды из-за болезни ребенка мне пришлось почти всю ночь не спать. Вдоль улицы стояли фонари. Их яркий и приветливый свет проникал в комнату из окна. Но с первыми лучами солнца, освятившими горизонт, они начали все более тускнеть. А под конец и вовсе превратились в бледные, еле заметные точки. Наблюдая за этим, мне вдруг подумалось: "Когда всходит Христос - Солнце правды в душах людей, тогда искусственное свечение ложных человеческих учений меркнет..." Так родилось стихотворение, которое я рада предложить вам. Слава Господу и Спасителю нашему Иисусу Христу!
