Звучить питання по усій-
Усій Вселенній, -
А задає його Христос:
Чи ти спасенний?
На чужині їси ріжки,
Чи в ріднім домі?
Дозволь Мені бути Творцем
Твоєї долі!
Мій сину, сину, повернись,
Моя дитино!
Люблю тебе, не сумнівайсь,
І безупинно.
Для тебе місце в домі є,
Мої хороми,
Вертайсь скоріше, повернись,
Вертайсь додому!
Ти ще далеко, знаю Я,
Ще не зі Мною.
Гріхом обплутаний стоїш,
Мов за стіною.
А Я чекаю, все прощу,
До Себе прийму.
Впади сьогодні, сину Мій,
В Мої обійми.
Не блудним станеш зватись ти,
Назвешся рідним.
Рабом не будеш при Мені,
А будеш вільним.
Синочку, прошу, повертайсь,
Бо скоро нічка..
Смертельна ніч без Бога вже…
О,ні! Навічно…
...Не помирай в краю чужім,
В краю без Бога.
Ісус дає спасіння шанс.
Іди до Нього!
Сумніви й гордість спопели. -
Вони для чого?
Невже розділять навіки,-
О, ні!, - від Бога?
"Голосіть, бо близький день Господній, - він від Всемогутнього прийде, немов зруйнування…" (Біблія, Іс.13:6)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : *** - Анастасия Стайкова И вот она долгожданная юность...
Любой молодой человек или девушка в это время в той или иной степени задумываются о жизни, у них формируется мировоззрение. И у многих, как у меня было, уже в этот период, когда душа ещё, по идее, должна быть чистой и стремиться к прекрасному, она уже полна разочарований от мира, неприятия (если не хуже) людей... А сердце уже изранено, полно непрощения к себе и к людям.
Многие к этому времени уже побывали в грехе, и из-за этого их картина мира уже искажена, уже кажется им беспросветно-серой, если не безнадёжно-чёрной...
У меня, слава Богу, всё ограничилось разочарованием только в людях. Но оставалась ещё надежда и даже вера в Бога, хоть я ещё и не приняла Его в сердце..
